У першу неділю після Великодня Католицька Церква святкує день Божого Милосердя, встановлений Йоаном Павлом ІІ. Культ Божого Милосердя пов’язаний з об’явленнями черниці згромадження Божої Матері Милосердя, Фаустині Ковальській. Їй у 1935 році об’явився Ісус, заохочуючи проголошувати послання про Боже Милосердя для всього світу. 17‑го серпня 2002 року, під час паломництва до Польщі, Йоан Павло II ввірив увесь світ Божому Милосердю і освятив санктуарій у Кракові-Лаґєвніках.  

 

   

П’ять способів випросити спасіння

У світі налічуються мільйони прихильників Божого Милосердя. У квітні 1993 року Йоан Павло ІІ беатифікував с. Фаустину Ковальську та оголосив про її свято, а 30 квітня 2000 року відбулася  її урочиста канонізація. «Я — любов і саме милосердя», — так сказав про себе Ісус, попросивши Сестру Фаустину оголосити це послання всьому світові.

Ісус вказав с. Фаустині п’ять способів, якими люди можуть випросити спасіння для себе і всього світу: Коронка до Божого Милосердя; молитва перед образом Ісуса Милосердного з написом «Ісусе, довіряю Тобі»; молитва в годину агонії Христа на хресті, яку називають Годиною Милосердя (15.00); Свята Милосердя та поширення культу Божого Милосердя молитвою, словом і ділом.

Ікони Божого Милосердя

Культ Божого Милосердя став розвиватися незабаром після смерті сестри Фаустини, особливо в роки Другої світової війни. Польські солдати поширили послання Божого Милосердя по всьому світу. Завдяки полякам з армії Андерса, сформованої 1941 року в СРСР, культ Милосердя досяг Ірану, Палестини, Лівану, Єгипту, а звідти — Італії. Велику роль у поширенні культу за кордоном відіграв маріанин, отець Юзеф Яжембовський, який під час окупації втік із Вільнюса і вивіз меморандум про богослужіння до Божого Милосердя, написаний отцем Міхалом Сопочком. Він майже чудесним чином дістався Сполучених Штатів Америки, подорожуючи Сибіром і Японією. Ще під час війни з’явилися тексти новенни, Коронки та літанії до Божого Милосердя німецькою, литовською, французькою, італійською та англійською мовами. У 1943 році краківський духівник с. Фаустини отець Юзеф Андраш, єзуїт, освятив образ, написаний Адольфом Хилою за видіннями Сестри Фаустини, і пожертвував його монастирській каплиці як подяку за збереження своєї родини під час війни. Цей же отець Андраш започаткував урочисте богослужіння на честь Божого Милосердя. Каплиця, яка раніше служила сестрам та їхнім вихованкам, стала місцем публічного культу. Вже наступного року отець Андраш освятив другий образ Милосердного Ісуса, пензля Адольфа Хили, відповідний розмірам ніші бічного вівтаря. Зображення дуже швидко прославилося благодатями.  

Початки культу Божого Милосердя

Культ Божого Милосердя має дуже багате і бурхливе минуле. В 1959-1979 роках навіть було запроваджено його обмеження. З 1946 року до справи долучилися польські єпископи. 1948 року до Святого Престолу скерували звернення, щоби встановити свято Божого Милосердя згідно зі вказівками, які отримала Сестра Фаустина (Щоденник, 49, 8, 130). 27‑го лютого 1948 року по Ватиканському Радіо відбулася трансляція передачі про Сестру Фаустину та її місію. Наприкінці 1950-х років, за словами М. Віновської, авторки біографії сестри Фаустини, постать апостолки Божого Милосердя була знана по всій Європі, в обох Америках, Австралії, у багатьох країнах Азії та Африки. Образок Милосердного Ісуса з підписом «Ісусе, довіряю Тобі» був виданий аж 60‑ма мовами. У Польщі вже існувало багато осередків, де вшановували Боже Милосердя.  

Тимчасова заборона за такого динамічного розвитку культу стала  великою несподіванкою (нотифікація Конгрегації Священної Канцелярії від 6 березня 1959 року), яка вносила чіткі обмеження щодо богослужінь у формах, запропонованих Сестрою Фаустиною. Сумніви були пов’язані не так із самим культом, як із деякими порушеннями в його формах. Із храмів було усунуто образи Божого Милосердя, припинилися відповідні богослужіння. Єдиним місцем, де за згодою церковної влади образ Милосердного Ісуса залишився на головному вівтарі, був храм у Долині Божого Милосердя поблизу Ясної Гури. Тут культ тривав надалі й навіть розвивався. Благання про Боже Милосердя для світу набирало розмаху. Те, що поклоніння йому розвивалося, стало викликом для душпастирів. Постав Центр вивчення Божого Милосердя. Бо Церква стояла перед необхідністю теологічного поглиблення поняття Божого Милосердя і того, яка форма поклоніння насправді правильна. Необхідно було очистити цей культ від помилкових нашарувань, які виникли через занадто поверхове і неправильне прочитання змісту об’явлень Сестрі Фаустині. З 1966 року в Центрі відбувалися симпозіуми, у яких брали участь догматики, літургісти, біблісти, як духовенство, так і миряни. Розглядалися теми теології Божественного Милосердя, апостольства як відповіді людини на заклик Милосердного Бога і взаємозалежностей, які існують між Божим Милосердям і спасінням та вічним життям. Координатором усієї справи був кардинал Стефан Вишинський, Примас Польщі, а від імені Комісії католицького вчення Конференції єпископату Польщі — кардинал Кароль Войтила.

У той же час культ Божого Милосердя не згасав. Обмеження Конгрегації Священної Канцелярії вплинуло на справу напрочуд позитивно. Культ Божого Милосердя дозрів, поглибився і розвинувся, приносячи спасенні плоди. Залишити питання культу «розсудливому визнанню» польських єпископів виявилося великою мудрістю. Пастирі з турботою і любов’ю прислухалися до ритму релігійного життя віруючих. У дусі пастирської любові підтримували те, що вважали проявом справжнього християнського благочестя. Під їхньою опікою відбувалися богослужіння в храмах Кракова, Варшави, Лодзі, Познані, Гданська, Вроцлава, Ченстохови, Білостока та в багатьох інших місцях. До Святого Престолу постійно надходили прохання про офіційне і повне визнання культу. Все це посприяло тому, що в квітні 1978 року Конгрегація віровчення оприлюднила нову нотифікацію. У відповідь на численні запитання, особливо з Польщі — чи заборона 1959 року й надалі актуальна, — Конгрегація, «враховуючи обставини, що глибоко змінилися, і думку польських єпископів», заявила, що заборони і обмеження 1959 року скасовано.  

Джерело: CREDO: https://credo.pro/2018/04/205315