« Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. Ним повстало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. У ньому було життя і життя було – світло людей» (Йн 1, 1- 4)

 Боже Слово, яке творить світ з його законами, визначає місце людини поміж творіннями і стосовно самого Бога. Місце людини є близько самого Творця, тому що саме вона запрошена до буття близько, до спільноти.Одвічний Задум Життя, так можна назвати Слово, визначає одночасно для людини і світу критерії добра і зла. Світ, створений Богом перебуває у гармонії і порядку. Людина ж, отримавши свободу і цілковиту вільність вибору, вносить у світ хаос і безлад. Дуже швидко сама пожинає плоди власної гордині, зажерливості та прагнення покладатись на власний розум та свої егоїстичні наміри. Одним із них є сьогоднішня цілковита загубленість і самотність людини. Шукаємо чогось, що є лише відблиском, ілюзією, імітацією добра. Все це не наповнює змістом людське життя, не робить людину щасливою.  Коли Ангел Господній благовістив Марії, коли Слово стало Тілом у Христі Ісусі, коли є Вифлеєм і убога стайня, це знак, що Господь прагне змінити життя людини. Сам Бог стає одним із нас. Зрозуміймо, що це спричинено великою і безмежною любов’ю до людини, прагненням звільнити нас з неволі смерті. Бог сходить зі своїм світлом в темряву наших сердець. « Явив Господь своє рамено святе перед очима всіх народів, і всі кінці землі побачать спасіння нашого Бога» (Іс 52, 10) – це добра новина для нас. Господь став так близько, що Його можна торкнутись, і вже прийшов час в Нього повірити.  Різдво Господнє – це не лише родинна зустріч за столом, не тільки яскраві гірлянди, прибрана ялинка і вільні від роботи та навчання дні.Це навіть і не наша фізична присутність і храмі, спів колядок і дотримання традицій. Це усвідомлення миттєвості і швидкоплинності людського життя. Це звернений погляд на втіленого Бога у маленькій постаті немовлятка Дитятка Ісус. У цей Різдвяний час нехай кожен з нас дасть відповідь на запитання: «Як саме Господь присутній у моєму житті, родині, домі?». Поверхневі і часто багатомовні фрази нашого християнства, зовнішність традицій і критерії власних вірувань, звичайна лицемірна дволикість і призвичаєння до брехні самим собі і іншим, показова і сценічна постава бути віруючим – це найчастіші форми і прояви, того, що називаємо «нашою вірою у серці». Радіючи святковій атмосфері Різдва, не пропустімо те, що найважливіше  -  нагоди, можливо для когось з нас останньої, щоб прийняти Бога і стати Його дитиною. З нагоди Урочистості Різдва Господнього щиросердечно бажаю відкрити свої серця на правдиву істинну в Господі, Його безмірну любов і світло і зробити крок, нехай зовсім маленький, щоб наблизитись до Бога. Саме близько нього наше місце. 

З Божим благословінням Настоятель римсько – католицької парафії Успіння ПДМв Летичевіо. Адам Пшивускі