знаходитесь в : Новини
Новокостянтинів - початок
2013-08-14

 

Костел Св. Анни в Новокостантинові - мовчазний свідок історії, в якій переплітаються епохи возвеличення та прославлення Бога, руйнації та прагнення знищити прагнення віри і всього, що Боже, а сьогодні - людського збайдужіння та великої метушні. Прекрасна архітектура римо - католицького храму, що розташований у центрі села, видніється з кожної дороги, що втікають полями до навколишніх сіл. У минулому, зі спогадів найстарших мешканців села, прихід складався із близько 5 - ти тисяч вірних. Сьогодні ж, храм став великим голуб'ятником, знищені стіни, вибиті вікна шукачами скарбів, довкола кущі та бур'яни. З римо - католиків залишилось 5 осіб, які приходять на Богослужіння. Старше покоління відходить, молодь покидає село у пошуках праці та кращого життя. Щораз, коли вже покійна пані Духневич Марія благальним голосом зі сльозами на очах запитувала священика "Коли ж будемо ремонтувати костел?" важко було відшукати потрібні слова, щоб відповісти. А вона наполегливо стверджувала, що буде молитись до останку, щоб цей храм відновити.
І цей час прийшов. У серпні до Санктуарію Летичівської Богородиці приїхала група молодих людей з Варшави, неокатехуменальна спільнота з парафії Урсинув. Серед них - родина з двома маленькими дітьми Агнєшкою та Міхалом (8 міс.). Вони приїхали із прагненням зробити щось корисне. Отець Адам Пшивускі, не роздумуючи запросив їх поїхати до Новокостянтинова. Не було жодних вагань - майже 9 днів тривала праця. Разом з малюками вони виїзджали після сніданку і повертались у вечері. Втомлені, брудні, але сповнені радості та оптимізму. До них приєднались працівники Санктуарію, місцеві мешканці Новокостянтинова. Поспішали на допомогу, приносили молоко, фрукти, розпитували та цікавились. З храму вивезено усе сміття, очищенно підлогу, забрано нагромаджений непотріб. Навколо муру розчищенно хащі, вирізано усі дерева та кущі. І під кінець роботи до храму внесли деревяний хрест, під спів "Krzyżu Chrystusa..."прикріпили на центральній стіні. За багато років занедбання та тиші у стінах святині знову лунала молитва. Невідомо, що далі. Невідомо нам, людям, лише Господь знає майбутнє. Але не покидає відчуття, що це початок нової історії цього храму.

Костел Св. Анни в Новокостантинові - мовчазний свідок історії, в якій переплітаються епохи возвеличення та прославлення Бога, руйнації та прагнення знищити людську віру і все, що Боже, а сьогодні - людського збайдужіння та великої метушні. Прекрасна архітектура римо - католицького храму, що розташований у центрі села, видніється з кожної дороги, що ведуть полями до навколишніх сіл. У минулому, зі спогадів найстарших мешканців села, прихід складався із близько 5 - ти тисяч вірних. Сьогодні ж, храм став великим голуб'ятником, знищені стіни, вибиті вікна шукачами скарбів, довкола кущі та бур'яни. З римо - католиків залишилось 5 осіб, які приходять на Богослужіння. Старше покоління відходить, молодь покидає село у пошуках праці та кращого життя. Щораз, коли вже покійна пані Духневич Марія благальним голосом зі сльозами на очах запитувала священика "Коли ж будемо ремонтувати костел?" важко було відшукати потрібні слова, щоб відповісти. А вона наполегливо стверджувала, що буде молитись до останку, щоб цей храм відновити.

І цей час прийшов. У серпні до Санктуарію Летичівської Богородиці приїхала група молодих людей з Варшави, неокатехуменальна спільнота з парафії Урсинув. Серед них - родина з двома маленькими дітьми Агнєшкою та Міхалом (8 міс.). Вони приїхали із прагненням зробити щось корисне. Отець Адам Пшивускі не роздумуючи запросив їх поїхати до Новокостянтинова. Не було жодних вагань і роздумів - майже 9 днів тривала праця. Разом з малюками вони виїзджали після сніданку і повертались у вечері. Втомлені, брудні, але сповнені радості та оптимізму. До них приєднались працівники Санктуарію, місцеві мешканці Новокостянтинова. Поспішали на допомогу, приносили молоко, фрукти, розпитували та цікавились. З храму вивезено усе сміття, очищено підлогу, забрано нагромаджений непотріб. Навколо муру розчищенно хащі, вирізано усі дерева та кущі. І під кінець роботи до храму внесли дерев'яний хрест, під спів "Krzyżu Chrystusa..." його прикріпили на центральній стіні. За багато років занедбання та тиші у стінах святині знову лунала молитва. Невідомо, що далі. Невідомо нам, людям, лише Господь знає майбутнє. Але не покидає відчуття, що це початок нової історії цього храму.
назад
© Copyright