«Сьогодні народився вам Спаситель, Він же – Христос Господь»(Лк 2,11) Під час адвенту, періоду очікування на Народження Божого Сина, на Роратніх Святих Месах лунали слова пісні «О небеса, росу зішліть нам. Нехай з хмар зійде нам Спаситель». Богослужіння на  світанку традиційно розпочинались у темряві храму при світлі запалених свічок.  Мабуть усі відчуваєте як багато сьогодні темряви навколо у нашому світі. Багато болю і втрат спричинених війною. Так багато розпачу і самотності серед людей. Багато ненависті і заздрості, байдужості та егоїзму. Так багато гріха. 

Саме гріх є першопричиною темряви, в яку занурюємося щораз глибше. І хоча б безперебійно працювали усі електростанції світу, цілодобово світили найсучасніші гірлянди і запускались найпотужніші акумулятори, ніщо не здатне звільнити людину від чорної пітьми гріха. Бо ж світло має запалитись в середині кожного з нас.««Я є світло для світу! Хто йде за Мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя». (Йн. 8.12) Боже слово, яке є основою людського буття,  має бути нашою дорогою земної мандрівки. Воно веде нас до світла Христової правди. «Коли скажемо, що маємо з Ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. А коли ходимо у світлі, як він сам  - у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищає від усякого гріха». (І Йн 1.5-7).

  Говоримо неправду і правди не робимо, саме таким є сьогодення. Зовнішньо готові до боротьби, сповнені ентузіазмом, демонструємо благодійність та братню любов. Але чому ж тоді так холодно між нами, чому бракує рук і відкритих сердець для щоденних непомітних справ? Чому так багато корисливості та змагання щодо першості і тих перших сценічних місць? Чому так мало звичайної взаємоповаги і культури взаємовідносин? Чому так рідко скеровуємо своє слово вдячності до людей, чиї руки втомлені працею? Бо світ полюбив темряву.  Нам так потрібна ця роса, щоб оживити наші душі, щоб паростки нашої християнської ідентичності стали міцнішими. Нехай Різдво Господнє яке будемо переживати в наших родинах  стане часом усвідомлення нашого покликання до неба. Божий Син прийшов на землю, щоб відкрити нам дорогу до вічності. У посланні до Ефесян читаємо: «Ви були колись темрявою, а тепер же - світлом у Господі: поводьтеся, як діти світла. Плід світла є в усьому що добре,  що справедливе та правдиве». (Еф 5.8-9)

Нехай в Різдвяну ніч на руїнах наших душ засяє світло Божої любові.Нехай Маленьке Боже Дитя пригорне своїми рученятами кожне людське серце.

Дорогі брати і сестри! 

Благословенного Різдвяного миру у кожну родину, на нашу зболену землю та в кожен куточок світу де триває війна. Пробудження та навернення кожному, хто занурився у темряву. Мужності та відваги, щоб відкритись цілим собою на Божу присутність та безмірну любов. «Двері Божого серця завжди відчинені, повернімося до Нього! Повернімося до серця, яке нас любить і прощає! Дозвольмо Йому простити нам, дозвольмо Йому примиритися з нами!» «Ісус, предвічне втілене Боже Слово, є навстіж відчиненими Дверми, в які ми запрошені увійти, щоб наново відкрити для себе сенс нашого існування і святість кожного життя, кожне життя – священне, а також щоб відновити фундаментальні цінності людського роду.( З різдвяного послання Папи Франциска)

Христос народився! Славімо Його!

З Божим благословінням настоятель Римо – католицької парафії Успіння ПДМ в Летичеві о. Адам Пшивуський