Цей день, 7 вересня, в літургійному календарі є першою суботою місяця, тобто днем особливого молебню на честь Непорочного Серця ПДМ. Також, це День пам’яті постраждалих за віру, за усіх, хто ціною власного життя виборював право свободи совісті, право людської гідності, даної самим Богом.
В такий особливий день в Санктуарії Летичівської Богородиці проходить Дієцезіальний День Спільноти Руху Світло – Життя. Провідною темою цього дня є «Покликані і помазані».
Згідно програми учасники слухали конференцію, провели обговорення в малих групах і спільно переживали Святу Літургію.
Отець Павло Росса (Модератор Центру Світло – Життя) під час конференції звернув увагу на необхідність розпізнавання свого покликання на кожному етапі людського життя. Кожен життєвий досвід, кожне досвідчення радості чи страждання є для того, щоб зрозуміти волю Божу. Можна зупинитись, задовільнившись достатньо комфортним рівнем, і, так само, можна затриматись, зламавшись від болю і страждання. Не шукати розуміння, чого Господь прагне, до чого кличе мене тут, саме в цьому пункті мого життя.
А це так необхідно не переставати робити: розвивати у собі вміння слухати Його волю, чути Його голос і йти далі. Нести світло віри усім, хто не пізнав Христа.
Святу Літургію очолив єпископ – помічник Кам’янець – Подільської дієцезії Радослав Змітрович. Під час проповіді Єпископ наголосив про значимість покликання до місії.
Одна з найголовніших місій, яку нам доручив сам Господь - це місія спасіння. Ми маємо вибір:пекло чи небо. У цей такий важкий час досвідчуємо, що без Бога людство творить страшне зло.
«А якими ми вийдемо з цього пережитого досвіду?» – запитує єпископ Радослав.
Тому так важливо вміти слухати голос свого сумління. Сьогоднішнє Слово Боже наголошує нам на першість сумління перед законом. Саме через наше сумління до нас промовляє Бог. Необхідною умовою такого слухання є наша внутрішня свобода, якою нас сповнює Воскреслий Христос.
Єпископ також вказав на необхідності щоденної молитви, в намірі, щоб саме Господь був господарем кожного нашого дня у житті.
Традиційно, серед учасників цього Дня панувала родинна атмосфера, багато дружніх обіймів, щирих розмов і ділень. І хоча програма підійшла до завершення, не поспішали прощатись, затримуючись на особисту молитву в домі нашої небесної Матері.
Цей день, 7 вересня, в літургійному календарі є першою суботою місяця, тобто днем особливого молебню на честь Непорочного Серця ПДМ. Також, це День пам’яті постраждалих за віру, за усіх, хто ціною власного життя виборював право свободи совісті, право людської гідності, даної самим Богом. В такий особливий день в Санктуарії Летичівської Богородиці проходить Дієцезіальний День Спільноти Руху Світло – Життя. Провідною темою цього дня є «Покликані і помазані».Згідно програми учасники слухали конференцію, провели обговорення в малих групах і спільно переживали Святу Літургію. Отець Павло Росса (Модератор Центру Світло – Життя) під час конференції звернув увагу на необхідність розпізнавання свого покликання на кожному етапі людського життя. Кожен життєвий досвід, кожне досвідчення радості чи страждання є для того, щоб зрозуміти волю Божу. Можна зупинитись, задовільнившись достатньо комфортним рівнем, і, так само, можна затриматись, зламавшись від болю і страждання. Не шукати розуміння, чого Господь прагне, до чого кличе мене тут, саме в цьому пункті мого життя. А це так необхідно не переставати робити: розвивати у собі вміння слухати Його волю, чути Його голос і йти далі. Нести світло віри усім, хто не пізнав Христа. Святу Літургію очолив єпископ – помічник Кам’янець – Подільської дієцезії Радослав Змітрович. Під час проповіді Єпископ наголосив про значимість покликання до місії.Одна з найголовніших місій, яку нам доручив сам Господь - це місія спасіння. Ми маємо вибір:пекло чи небо. У цей такий важкий час досвідчуємо, що без Бога людство творить страшне зло. «А якими ми вийдемо з цього пережитого досвіду?» – запитує єпископ Радослав. Тому так важливо вміти слухати голос свого сумління. Сьогоднішнє Слово Боже наголошує нам на першість сумління перед законом. Саме через наше сумління до нас промовляє Бог. Необхідною умовою такого слухання є наша внутрішня свобода, якою нас сповнює Воскреслий Христос.Єпископ також вказав на необхідності щоденної молитви, в намірі, щоб саме Господь був господарем кожного нашого дня у житті. Традиційно, серед учасників цього Дня панувала родинна атмосфера, багато дружніх обіймів, щирих розмов і ділень. І хоча програма підійшла до завершення, не поспішали прощатись, затримуючись на особисту молитву в домі нашої небесної Матері.
