У середньовіччі з початком Великого Посту вівтарі завішували сукном, яке мало назву «пісне сукно». Цей звичай бере початок у ХІ столітті. Пов’язано це було з традицією ранішньої Церкви, коли публічним грішникам не дозволялося не тільки знаходитися поруч вівтаря, а навіть дивитися на нього.

У середньовіччі з початком Великого Посту вівтарі завішували сукном, яке мало назву «пісне сукно». Цей звичай бере початок у ХІ столітті. Пов’язано це було з традицією ранішньої Церкви, коли публічним грішникам не дозволялося не тільки знаходитися поруч вівтаря, а навіть дивитися на нього.

Великій Піст розпочинався з акту покаяння і визнання правди про свою гріховність. Про це постійно нагадував вівтар, що символізує Христа, закритий для очей віруючих. Одночасно це був пост для очей вірян, які були виключені з візуальної участі у Святій Месі. Завіса примушувала віруючих переживати Святу Месу в атмосфері таємничості і укриття.

З ХІІІ століття починає поширюватися традиція закривання хрестів і зображень Христа. В Месалі, який було випущено до ІІ Ватиканського Собору є пояснення, що звичай закривання зображення Ісуса має метою підкреслити винищення Спасителя. Інше популярне пояснення стосується Євангелія від св. Йоана. В один з днів цього періоду читається уривок коли Ісус вийшов з храму і пішов в укриття. Все це має на меті сприяти віруючим глибше закарбувати зображення Христа розп’ятого у своїх серцях і пам’яті.

Стародавні хрести були оздоблені дорогоцінними каменями і зазвичай не мали тіла Спасителя. Тому під час посту потрібно було закривати символи тріумфу і багатства та роздумувати на Стражданнями Христа.

За матеріалами : https://www.snicola.net/zakrityj-chrest-simvol-zhalju-i.../